Безпека банків або пограбування по-українськи

В останній час почастішали озброєні напади на банківські відділення.

У травні відбувся наліт на столичне відділення банку «Таврика». За літо від дій злочинців тричі страждали київські відділення ПриватБанку. Загалом з січня по липень було зафіксовано 44 напади на фінансові заклади — це в чотрири рази більше, ніж за аналогічний період минулого року.

У тісному банківському відділенні до каси підходить жінка. Через секунду вона опиняється на підлозі — в приміщення проникли двоє грабіжників в респіраторах та шапках.

Один зі злочинців ломом розбиває касове скло, інший, тримає клієнтку під прицілом пістолету, спостерігає за входом до відділення. Касир, не натиснувши тривожну кнопку (передбачену для негайного сповіщення охоронних організацій), ховається під стіл, а тим часом правопорушники спустошують касу та зникають. Це інцидент в дусі голлівудських бойовиків недавно відбувся в одному з київських банків.

Відповідно до відеозаписів, які показали кореспонденту в службі безпеки закладу, пограбування тривало всього хвилину і двадцять секунд. Відповідальність за розгул злочинності несуть і самі банкіри. Грабіжникам полегшує життя відсутність відеокамер та охоронців, а також незібраність касирів (останні часто викликають наряд охоронців, коли злочинці зникають). Але часті випадки пограбувань змушують служби безпеки вітчизняних фінустанов підвищувати пильність.

Організація охорони банківських відділень регламентується нормативними документами Національного банку України, які призначені для службового користування та закриті для публічного ознайомлення. За думкою керівника служби безпеки банку “Форум” Олександра Драновича, вимоги до НБУ щодо безпеки цілком адекватні. Нацбанк жорстко регламентує технічну оснащеність сховищ (як правило, вони розташовані у філіях та головному офісі), але надає фінустановам можливість самостійно вирішувати, як організувати охорону відділень: чи вести відеоспостереження і чи брати на роботу охоронців, чи встановлювати датчики на вікна і сейсмодатчики. Регулятор регламентує вимоги щодо класу сейфу, в якому зберігається готівка, а також стосовно обладнання сейфової кімнати. Клас сейфу (всього їх дев’ять) залежить від кількості готівкових коштів та особливостей відділення, зокрема його розміру та спеціалізації. У стандартному універсальному відділенні звичайно використовується сейф другого класу. І сейф, і кімната, де він знаходиться, мають бути під охоронною сигналізацією. Окрім того, НБУ вимагає, щоб відділення установлювали пожежну та охоронну сигналізацію, а також тривожну кнопку.

Додатковим методом захисту є відеоспостереження. “Всі наші відділення обладнані відеокамерами. У великих їх буває більш ніж чотири штуки”, — повідомив керівник служби безпеки одного з провідних українських банків. Зазвичай вся інформація з камер зберігається протягом кількох місяців, а інколи навіть і рік. У спеціальних центрах вона транслюється на монітори в режимі реального часу. Окрім того керівники служб безпеки можуть не залишаючи робочих місць спостерігати за тим чи іншим відділенням. Відеозаписи також допомагають правоохоронним органам вести розслідування пограбувань, а також дозволяють банку перевіряти якість роботи персоналу, не допускати домовленостей злочинців та працівників. Часто зовнішні камери відеоспостереження, встановлені поблизу відділень, фіксують крадіжку автомобіля або документів чи коштів з нього. Інколи відеокамери знаходяться і поблизу банкоматів, з яких також викрадають гроші. Часто банкомати підключені до сигналізації та обладнані сейсмодатчиками.

Але навіть ще не у всіх банківських відділеннях є відеокамери. Їх не використовують чимало невеликих фінустанов, у яких нема напливу клієнтів. Та і великі банки часто не встигають обладнати камерами численні філії. Витрати на технічну безпеку (оснащення приміщення датчиками, камерами та сигналізацією, укріплення кас) для одного відділення складає 5-25 тис. доларів. Фізична та технічна охорона щорічно обходиться від 2 млн до 50 млн гривень (залежно від розміру мережі та заходів безпеки). “Раніше на фізичну і технічну охорону закладу по всій його системі ми витрачали більше тридцяти мільйонів гривень за рік. У 2007 бюджет буде більшим”, — розповідає директор департаменту економічної та фінансової безпеки “Райффайзен Банку Аваль” Петро Пилипчак.

Зазнаючи нападів, банки часто несуть чималі фінансові втрати. Злочинцям часто дістається 30-35 тис. гривень та кілька тисяч доларів, які потрібні для повноцінної роботи відділення протягом одного робочого дня. Солідний трофей (480 тис. доларів) зловмисникам вдалось отримати лише при пограбуванні відділення “Райффайзен Банку Аваль” у Печерському районі столиці.

Можливо через відносно невеликі втрати вітчизняні фінустанови не бажають застрахуватися від пограбувань. Водночас на заході розповсюджене комплексне страхування банків (Bankers Blanket Bond), які в тому числі покриває і ризики пограбувань. Зі слів керівника відділення страхування кредитних та банківських програм департаменту андерайтингу страхової компанії “Провідна” Андрія Івчатова, зараз такий поліс є не більше ніж у п’яти вітчизняних фінустанов (у їхньому числі OTP Bank та Перший Український Міжнародний Банк). При цьому популяризація такого виду страхування пов’язана з приходом іноземних гравців.

Міліція дорожче. Але не у всіх банківських відділеннях є і фізична охорона. Нацбанк не висуває особливих вимог до охоронців. Стоять на сторожі відділень можуть як працівники Державної служби охорони (ДСО) при МВС України, так і приватних охоронних підприємств, а також штатні працівники банків. Носити вогнепальну зброю мають право лише представники ДСО. Рішення щодо того, хто саме буде охороняти відділення банку, приймає служба безпеки та керівник відділення банку, виходячи з особливостей ринку охоронних послуг в тому чи іншому регіоні. Як розповів Олександр Дранович, вибір між ДСО та приватною організацією залежить від вартості: “Тарифи на пультову охорону банків та інших фінустанов у різних охоронних фірмах можуть значно відрізнятись в залежності від регіону. Оскільки в деяких з них альтернативи ДСО нема — місцеві приватні охоронні організації не відповідають нашим вимогам.”

Послуги фізичної охорони, представлені приватними компаніями, коштують від 10 до 16 гривень за годину, а залучення Державної служби охорони дорожче — 25 гривень за годину. Ще близько півтори тисяч гривень в місяць банки платять за передачу сейфу та тривожної кнопки під охорону ДСО або приватної організації. Як правило, тривожну кнопку банки доручають ДСО.

У Міністерстві внутрішніх справ та ДСО впевнені — пограбувань було б набагато менше, якби банки не економили на охороні. “Керівники фінустанов часто віддають перевагу зекономити на бюджеті безпеки, а законодавство не передбачає за це відповідальності”, — зазначають в ДСО. Але фінінститути не прагнуть залучати державних охоронців. Для прикладу, в банку “Форум” розповіли, що державна структура охороняє лише десять процентів мережі. Заступник голови безпеки ПриватБанку Анатолій Білий вияснює, що фінзакладам невигідно наймати працівника ДСО для охорони відділення, в якому працюють дві-три людини. При цьому банки, які співпрацюють з Державною службою охорони не завжди задоволені вибором. “Ми продовжуємо співпрацю з ДСО, хоча претензій щодо якості послуг цієї організації та вартості більш ніж досить,” — уточнили “Експерту” у банку “Фінанси та Кредит”. У поточному році витрати банків на безпеку виростуть мінімум на 15-20%.

Висока вартість фізичної охорони — не головна проблема взаємовідносин банків та ДСО. Банкіри незадоволені, що ця організація, користуючись монопольним становищем, часто підвищує вартість своїх послуг за інкасацію (за вимогами НБУ, цей процес має здійснюватись при присутності двох озброєних працівників відомства). Більш того, вона кілька разів в рік оновлює тарифи. “Відповідно останнього листа від ДСО з першого листопада 2007-го вартість послуг охорони встановлюється на рівні 27,34 гривні за одного працівника в годину. Протягом року Держслужба тричі підвищувала вартість, не надаючи жодних пояснень та не йдучи на компроміс. Із серпня вона вирішила змінювати ціну щомісячно”, — розповідає Олександр Дранович.

Ще одна причина, через яку банки залучають приватні охоронні фірми, — жорсткі вимоги ДСО до обладнання приміщень. Зі слів банкірів, при огляді приміщення вона може вимагати поставити кабіну з цегли для свого охоронця та укріпити її верхню частину куленепробивним склом. Але банки не бажають зустрічати клієнтів цегляними боксами.

За думкою багатьох банкірів, рівень охорони відділень підвищиться, якщо охоронцям дозволять носити вогнепальну зброю. “Аби грабіжників стало менше, необхідно прийняти закон про зброю, що дозволить керівникам фінустанов створювати спеціальні відділи озброєної охорони. Це підвищить конкуренцію на ринку охоронних послуг, оптимізує їх вартість, а головне, захистить працівників та клієнтів від ризиків”, — вважає заступник голови правління Правекс-Банку Дмитро Ценькуш.

Тим часом у банках усвідомлюють ризики присутності у відділеннях озброєних людей — як власних охоронців, так і представників ДСО. “Озброєний охоронець може стати додатковою ціллю злочинців — в нашій країні нерідко нападають навіть на міліціонерів аби заволодіти їх вогнепальною зброєю”, — запевняє директор департаменту безпеки та правового захисту ВАТ “Ерсте Банк” Олександр Ярецький. Не підтримує ідею озброєння банківських охоронців і голова Ради Національного Банку Петро Порошенко. За його думкою, конфлікти фінустанов та ДСО щодо вартості на охоронні послуги потрібно вирішувати шляхом введення механізмів регулювання тарифів ДСО.

Коментуючи ріст кількості пограбувань, представники банків скаржаться на низький рівень розкриття таких злочинів. “Росту злочинності опосередковано сприяє недостатній професіоналізм працівників правоохоронних органів. Через втрату досвідчених оперативників та слідчих на ключових посадах в міліції працюють люди зі стажем від одного до трьох років.” — говорить Пилипчак.

Найближчим часом банки планують протидіяти злочинцям власними силами: покращуючи технічну безпеку та відпрацьовуючи жорсткі вимоги до персоналу. За думкою Пилипчака, необхідно змусити працівників відділень виконувати всі правила та інструкції. “Якби касир, дотримуючись інструкції, перед тим як вийти з каси замкнув би 480 тисяч доларів у сейфі, резонансної крадіжки у Печерському відділення банку у Києві не відбулось”, — запевняє представник “Райффайзен Банку Аваль”.

Знизить ризики і переобладнання відділень. Дотепер лише небагато банків організовували касові вузли за всіма правилами. Часто каси були змонтовані з легких неметалічних конструкцій, а замість ударостійкого скла використовувалось звичайне. Але така економія вже довела свою неефективність. Тепер фінзаклади переглядають підходи до безпеки. “Важливе те, як спланований касовий вузол, організовані інкасація та робота з касирами, клієнтами. Безпека залежить від планування касового вузла та обладнання кабін касирів”, — впевнений Ярецький. За його думкою, нижню частину касової кабіни потрібно бронювати стальним листом, а верхню — ударостійким склом. Це зробить проникнення у касу неможливим.

Окрім того банки впроваджують нові технології роботи персоналу з сейфами, які відкриваються лише через 15 хвилин після введення коду. У випадку нападу така технологія дозволить викликати працівників ДСО та дочекатись їх приїзду ще до того, як грабіжник отримає гроші. ПриватБанк до кінця року збирається ввести супутникову систему відеонагляду, яка дозволить спеціалістам його служби безпеки контролювати відділення, швидко приймає рішення про реагування на позаштатні ситуації та своєчасно підключати до пошуку і затримання злочинців працівників правоохоронних органів.

Нацбанк у співпраці з МВС має наміри вже у поточному місяці переглянути нормативні вимоги до безпеки банківських відділень. Відеокамери, охоронці та куленепробивні вікна на касах мають стати обов’язковими елементами. Буде також розроблений порядок взаємодії фінустанов з територіальними органами внутрішніх справ у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. Одначе банки, зрозумівши, що уваги грабіжників не уникнути, беруться укріпляти власні відділення і без тиску регулятора. 

У розвинених країнах банки також грабують з завидною частотою. Згідно з даними European Banking Federation, у 2005 році в Європі здійснили 5685 нападів на кредитні фінансові установи. Американські банки, згідно з даними ФБР, в минулому році були пограбовані 6152 рази. Втрати фінустанов США та Європи досягають сотні мільйонів доларів в рік. При цьому експерти констатують небезпечні тенденції — пограбування стають все більше високотехнологічними. Центральні банки у різних країнах по різному регулюють банківську безпеку. Для прикладу, австрійський регулятор обмежується рекомендаціями та побажаннями. Знизити ризики пограбувань австрійським банкам допомагає відсутність касових приміщень. Їх замінюють спеціальні машини, в які касир вносить дані про те, яка сума необхідна клієнту (для прикладу, 120 євро, з них дві банкноти — 100 та 20 євро). Машина видає лише відповідну суму зі вказаними банкнотами і у касира немає можливості отримати більше коштів з каси. Проте навіть автоматизація роботи з готівкою не допомогла австрійським банкам уникнути крадіжок: у 2006 році у Вені відбулось 64 пограбування банків, а у всій Австрії — 120. У Росії також є 79 нормативних актів, які регулюють оснащення банківських закладів. Законодавство наших сусідів чітко регулює всі нюанси щодо банківської безпеки.